Булінг

Булінг- це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об'єднуються.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець».

У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів - діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі - з 10-11 років - вік входження у підліткову кризу.

За дослідженнями UNISEF, 40% дітей ні з ким, зокрема і з батьками, не діляться своїми проблемами. Сором'язливі та спокійні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за однолітків, які відкриті до спілкування. Більшість дітей ображають за те, що вони одягнуті не так, як інші, говорять або поводяться не так, як основна група.

44% дітей, якщо стають свідками булінгу, просто спостерігають, оскільки бояться за себе.

Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:

• систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);
• задирство;
• фізичні і психічні приниження;
• різного виду знущання;
• бойкот та ігнорування;
• псування особистих речей та ін.

Хулігани (булі) надзвичайно винахідливі. Новітній їхній "винахід" - кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації.

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу

• Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.
• Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
• Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.
• Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити.
• Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.
• Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
• Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
• Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
• Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Чому діти стають жертвами булінгу

Психологи визначають декілька основних причин:

• Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
• Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок - каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.
• Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Як допомогти дитині-агресору

• Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина - агресор, радимо:
• Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".
• Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
• Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки - просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".
• Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
• Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
• Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
• Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись - дитина намагається змінити ситуацію.
• Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
• Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
• Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Чому важливо вчасно відреагувати

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

Ті, хто піддаються булінгу:

• втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
• відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
• втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
• втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв'язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:

• частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;
• частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати:

• часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
• потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

Що можуть зробити батьки

Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу.Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:

• Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).
• Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
• Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
• Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).
• Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).
• Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).
• Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.

18 грудня, Верховна Рада ухвалила закон про антибулінг. За

це рішення проголосували 228 депутатів.

Документ вніс ряд змін у Кримінальний кодекс України, закони "Про освіту" і "Про загальну середню освіту". "Нова українська школа" розібралася, що антибулінговий закон означає для шкіл, учнів і батьків, як подаватимуть скарги на булінг і хто та за що платитиме.

- Як закон визначає булінг?

Булінг (цькування) - діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.

Водночас, закон не дає окремих визначень, що таке психологічне, економічне, сексуальне і насильство із застосуванням засобів електронних комунікацій.

Щодо доведеності факту булінгу, то для цього в законі спеціально визначені типові ознаки булінгу - тобто критерії, які свідчать, що це справді був булінг".

Типові ознаки булінгу такі:

- систематичність (тобто повторюваність) діяння;

- наявність сторін: кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції.

- Хто платитиме і за що?

У разі доведення булінгу кривдник муситиме сплатити штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у 2018 році це від 850 до 1700 грн) або виконувати громадські роботи протягом 20-40 годин.

Якщо ж булінг вчиняється групою осіб або повторно протягом року, то кривдник/-и сплачуватимуть від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 3400 грн) або виконуватиме/-уть громадські роботи протягом 40-60 годин.

Якщо булінг вчиняє неповнолітня (до 18 років) або малолітня (до 14 років) особа, то за неї платитимуть штраф і виконуватимуть громадські роботи батьки або особи, які їх замінюють.

Також керівник школи муситиме заплатити штраф, якщо не повідомить поліції про випадки цькування когось з учнів. А саме це коштуватиме від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн станом на 2018 рік) або ж виконати виправні роботи строком до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

- Як подаватимуть скарги?

На сайті школи або засновника має бути інформація про порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу і порядок реагування на доведені випадки булінгу (зміни в статтю 30 закону "Про освіту").

Водночас, порядок реагування на випадки булінгу має розробити МОН протягом трьох місяців з дня набрання чинності новим законом.

Поки відомо, що керівник школи розглядатиме заяви про випадки цькування учнів, батьків, вчителів та інших осіб і видаватиме рішення про проведення розслідування. Потім він скликатиме комісію з розгляду випадків булінгу (поки не уточнюється, хто в неї входитиме). Ця комісія ухвалюватиме рішення за результатами розслідування та вживатиме заходи реагування.

Також директор школи зобов'язаний повідомити про випадки булінгу в Національну поліцію та службу в справах дітей.

Також важливо, що учні та вчителі зобов'язані повідомляти керівництву школи про випадки цькування, свідками яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію.

- Чи є в законі щось про булінг щодо вчителів?

Так. Зокрема сказано, що вони мають право на захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, зокрема й булінгу, дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров'ю.

Водночас, директор школи зобов'язаний приймати заяви про булінг від будь-яких осіб, зокрема й учителів. Також у визначенні булінгу чітко написано, що він може стосуватися будь-кого з учасників освітнього процесу.

Днями Інститут дослідження екстремізму заявив про старт кампанії «Стоп шкільний терор», спрямований на протидію цькуванню (або булінгу) в школах. За словами уповноваженого президента з прав дитини Миколи Кулеби, Мінсоцполітики наразі працює над посиленням відповідальності батьків за поведінку дітей.

Одна з основних проблем булінгу в школах - замовчування, вважає уповноважений президента України з прав дитини Микола Кулеба.

«Досить часто дорослі не визнають того, що в нас є булінг.

За даними Інституту дослідження екстремізму, вісім із десяти дітей стикаються з булінгом у школах, тобто є жертвами або свідками. Кулеба каже, що діти частіше розповідають про це батькам, ніж вчителям.

Попри впевненість, що вчителі мають вміти запобігати цькуванню та допомагати тим, хто від нього постраждав, Кулеба звертає увагу, що батьки мають більший вплив на дітей.

Діти приходять у школу з моделлю поведінки, якої набувають вдома

«Ми звинувачуємо вчителів і насправді сподіваємось, що вони якісь чарівники, і коли дитину батько чи мати вдома б'є, зривається на ній, зневажає її, а дитина має в школу прийти і вчителі якесь чудо зроблять. Вона зростає перш за все в сім'ї, і ми маємо зрозуміти, що першу відповідальність несуть батьки. Вчителі займаються навчальним процесом, і, звісно, мають гарантувати безпеку саме в навчальному процесі. Але діти приходять у школу саме з моделлю поведінки, якої набувають вдома», - нагадує уповноважений президента з прав дитини.