Мотивація учнів до навчання

Рекомендації щодо підвищення та стимулювання внутрішньої мотивації учнів до успішної навчальної діяльності:

1. Постановка високої, проте досяжної навчальної мети та залучення учнів до цього процесу.

2. Забезпечення реального зв'язку процесу навчання з життям. Учителі мають допомогти учням побачити і усвідомити, яким чином їхні знання і навички можуть бути застосовані у реальному житті. Для цього можна використовувати низку сучасних технологій навчання, якими діти користуються і за межами школи.

3. Визнання індивідуальних відмінностей учнів. Не всіх учнів можна мотивувати одним й тим же чинником. Щодо цього важливою є індивідуальна робота з учнями задля постійного нагадування їм про те, що часто успіх вимагає наполегливості і бажання побороти перепони.

4. Помірковане винагородження. Учні, які мотивовані лише тим, щоб не провалитися на іспиті чи заробити хорошу оцінку, як правило, виконують тільки мінімальне навантаження для досягнення мети. Тому педагогам важливо налагодити належний зворотній зв'язок з учнями, хвалити їх за добре виконану роботу, щоб допомогти їм досягти впевненості.

5. Сприяння співпраці, а не конкуренції учнів. Навчально-виховний процес у школі має бути організований таким чином, щоб заохочувати учнів до здобуття знань і вмінь у тому ритмі і темпі, який є прийнятним для них; вони мають робити це заради себе, а не для доведення своєї першості перед однокласниками.

6. Визнання відмінностей у розвитку дітей. Учителям потрібно пам'ятати, що активність участі учнів в роботі школи має тенденцію спадати з віком, і вже у середніх класах вплив однолітків на учня і його мотивацію є набагато сильнішим, ніж вплив учителя. Такі особливості розвитку дітей мають неодмінно враховуватися педагогам.

7. Організовувати навчально-виховний процес таким чином, щоб створювалося сприятливе середовище, в якому не акцентувалися б недоліки особливих навичок і здібностей, щоб кожний учень був у центрі "системи підтримки".

8. Учень повинен мати можливість вибору завдання, яке відповідає рівню його здатності до засвоєння знань і способів навчальної діяльності, що виявляється у швидкості, легкості та глибині засвоєння наукової інформації.

9. Навчальні дії учня мають супроводжуватися успіхом. Для одних учнів це буде значний обсяг інформації, для інших - невелика її частина.

10. Формувати саморегуляцію навчальних дій, яка є організаційною навичкою виконання навчального завдання в певному порядку: визначення мети, орієнтовної основи (модуль значущих умов), програми дій, оцінювання та корекції в разі необхідності.

11. Стимулювати трудові зусилля, вміння та бажання створити матеріальні цінності, виховувати органічну потребу до праці як моральної якості нової людини.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

Поспостерігайте урок зі свого предмета та психологічно про­аналізуйте його за такою схемою:

• Організація та підтримування уваги учнів на уроці.
• Психологічна доцільність поставлених учням запитань, їх складність чи зрозумілість, їх активізуюча сила, відповіді учнів, оцінювання, об'єктивність і виправданість оцінок.
• Доступність викладу: сприймання і розуміння учнями нового матеріалу, їхня психологічна готовність і підготовленість до уроку; психологічне оцінювання методів викладу матеріалу, застосованих засобів унаочнення й технічних засобів навчання; співвідношення чуттєвого та раціонального пізнання на уроці.
• Засоби активізації розумової діяльності та самостійності учнів у навчанні; розумова активність учнів на уроці.
• Ступінь виявлення учнями інтересу до змісту уроку: чим він

викликаний?

6.Збудження уяви учнів на уроці.

7.Керування процесом засвоєння знань.

8.Емоційна насиченість уроку.

9.Засоби збудження в учнів пізнавальних, моральних і естетич-
них почуттів; формування умінь і навичок на уроці.

10. Виховна функція уроку.

• Психологічна доцільність змісту та обсягу завдань додому.
• Психологічна виправданість способів закріплення на уроці
  нового матеріалу.
• Педагогічне мовлення вчителя.
• Контакт з учнями.
• Психологічна доцільність зауважень.
• Загальне оцінювання поведінки вчителя на уроці.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОПЧНА АБЕТКА

1. Заходьте до класу набагато раніше дзвінка. Переконайтесь у цілковитій підготовці до проведення уроку. Намагайтесь розпочинати урок організовано.

2.Продумайте таку структуру уроку, щоб кожен учень від початку і до кінця мав роботу, не вдавайтесь до повчального тону.

3. На кожному уроці мотивуйте необхідність навчальної діяльності школярів, захоплюйте їх змістом матеріалу, контролюйте темп уроку, допомагайте учням із низьким рівнем розвитку повірити у свої власні сили. Тримайте в полі зору весь клас. Особливо слідкуйте за учнями з нестійкою увагою. Відразу попереджайте намагання порушувати робочий ритм уроку.

4. З метою уникнення перевантаження учнів під час вивчення нового матеріалу вирізняйте основні ідеї теми.

5. Оцінюючи знання учнів, мотивуйте їхні відповіді. Скажіть, над чим учневі потрібно попрацювати додатково, щоб привчити до систематичної праці. Учень повинен звикнути, що вказівки вчителя потрібно виконувати своєчасно.

6. Закінчуйте урок оцінюванням роботи класу загалом і окремих учнів, щоб усі відчули задоволення від результатів праці на уроці.

7. Обов'язково завершуйте урок із дзвінком.